1. Великий тлумачний словник сучасної мови

точка

то́чка

-и, ж.

1》 Графічний значок (.) як умовне позначення чого-небудь.

2》 Те, що схоже на такий значок, здається цяткою на певному фоні.

3》 Одне з основних понять геометрії, фізики – місце, що не має виміру, межа відрізка лінії. Точка перетину ліній.

|| У механіці – місце, пункт, де зосереджується якась дія або виявляється певна властивість чи якийсь стан.

Матеріальна точка — фізичне тіло, розмірами якого нехтують.

Точка опори — точка, до якої прикладені сили тяжіння.

Точка рівноваги — точка, стосовно якої уся система або тіло знаходиться у стані рівноваги.

4》 перев. чого або з означ. Певне місце, пункт у просторі, на місцевості, у середині або на поверхні чогось.

|| Географічний об'єкт або предмет на місцевості, що є орієнтиром, позначенням певного місця в просторі або на поверхні землі.

Адресовна точка спец. — будь-яка точка пристрою, яку можна задати координатами.

Контрольна точка — у системах обробки інформації – місце у машинній програмі, де здійснюється перевірка або реєстрація даних з метою повторного відновлення програми.

5》 чого, яка, перен., розм., рідко. Певна позиція, ставлення до когось – чогось; основа поведінки кого-небудь.

Точка зору когось — чиясь думка, погляд на кого-, що небудь, ставлення до чогось, когось.

6》 перев. з означ. Місце розміщення пункту певного призначення, а також будівля, укріплення, пристосування й т. ін., що є таким пунктом. Радіотрансляційна точка.

7》 чого, фіз. Температурна межа, коли речовина з одного агрегатного стану переходить в інший. Точка кипіння.

8》 з означ. Певний рівень, фаза, межа чогось, що вимірюється, обчислюється.

|| Ступінь, що характеризує якість, рівень розвитку чого-небудь.

Нульова точка — в електротехніці – заземлена нейтральна точка.

9》 Момент, пункт у розвитку, перебігу чого-небудь.

|| Пункт, питання, об'єкт уваги, інтересу.

|| у сполуч. зі сл. вихідний, відправний. Те, з чого щось веде початок, служить основою, підставою чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точка — то́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. точка — То́чка. 1. Пункт в порядку денному, програмі тощо. Тепер добре, як хтось ще раз роз’яснить членам приписи статутів та точки, над якими має радити загальний збір (Канюк, 1906, 22); При другій точці дневного порядку ухвалено на бажанє начальника... Українська літературна мова на Буковині
  3. точка — (на чомусь) цятка; (найвища) місце; (на мапі) місцевість; (зору) позиція, ІД. погляд; (відправна) пункт; (критична) межа; МТ. місце без виміру; п! КРАПКА. Словник синонімів Караванського
  4. точка — 1. крапка, цятка 2. це див. клявзуля, параграф Словник чужослів Павло Штепа
  5. точка — 1. Просторова фіксація початку звуку ударом руки, яка, рухаючись від Т. до Т., відображає часовий перебіг дольового метру. Т., послідовно з’єднані дольовими рухами, утворюють диригентські схеми (див. Додаток ХІІІ). Словник-довідник музичних термінів
  6. точка — ТО́ЧКА, и, ж. 1. Графічний значок (.) як умовне позначення чого-небудь (в алгебрі, нотному письмі, телеграфному коді, на географічних картах і планах). Точка на карті. 2. Те, що схоже на такий значок, здається цяткою на певному тлі. Словник української мови у 20 томах
  7. точка — точка 1. крапка (ст) 2. певне місце, пункт у просторі, на місцевості, у середині або на поверхні чогось; точка ◊ п'ята то́чка сідниці (ст)|| = дупа 3. пункт порядку денного, програми тощо (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. точка — И, ж. 1. нарк. Місце, де можна придбати наркотики. А де можна купити колеса? — Треба знати точки. 2. Місце зустрічі. Ти знаєш нашу точку? На Бессарабці, біля головного входу. Словник сучасного українського сленгу
  9. точка — на ме́ртвій то́чці. У тому самому стані; без жодних змін. Шкода, що її арифметика стоїть на мертвій точці, але ж я на се не маю ради (Леся Українка); (Наталя:) Які новини? Як справа з ученим секретарем? (Убийбатько:) Поки що на мертвій точці (І. Фразеологічний словник української мови
  10. точка — ПУНКТ (певне місце у просторі, на земній поверхні), ТО́ЧКА. Щоб доїхати до якого близького на око пункту, треба було без кінця спускатися в долину, здійматись на гору, немов плисти з хвилі на хвилю (М. Словник синонімів української мови
  11. точка — ТО́ЧКА, и, ж. 1. Графічний значок (.) як умовне позначення чого-небудь (в алгебрі, нотному письмі, телеграфному коді, на географічних картах і планах). Точка на карті. 2. Те, що схоже на такий значок, здається цяткою на певному тлі. Словник української мови в 11 томах
  12. точка — Точка, -ки ж. зоол. Полёвка, Hypodaues. Вх. Лем. 374. Словник української мови Грінченка