1. Словник чужослів Павло Штепа

точити

1. (гробак) тлити, витлити, потлити, стлити, (журба) гризти, загризати, загризти, позагризати, зігризати, зігризти, позігризати, угризати, угризти, повгризати, мучити, вимучувати, вимучити, повимучувати, змучувати, змучити, позмучувати, намучувати, намучити, понамучувати, перемучувати, перемучити, поперемучувати, помучувати, помучити, умучувати, умучити, повмучувати, (косу) мантачити, вимантачувати, вимантачити, повимантачувати, змантачувати, змантачити, позмантачувати, намантачувати, намантачити, понамантачувати, помантачувати, помантачити, (ніж) гострити, вигострювати, вигострити, повигострювати, зігострювати, зігострити, позігострювати, нагострювати, нагострити, понагострювати, погострювати, погострити

2. це токар, або з барилка

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точити — Точити: — Точити війну: вести війну [1] Словник з творів Івана Франка
  2. точити — точи́ти 1 дієслово недоконаного виду гострити точи́ти 2 дієслово недоконаного виду цідити точи́ти 3 дієслово недоконаного виду просівати розм. точи́ти 4 дієслово недоконаного виду псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки Орфографічний словник української мови
  3. точити — (деталі) виточувати; (дерево) гризти, переточувати; (мозок) свердлити; (здоров'я) підточувати; (вино) цідити, виціджувати; (кров із серця) смоктати. Словник синонімів Караванського
  4. точити — див. ганьбити; дорікати; цідити Словник синонімів Вусика
  5. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. що. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров'ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Л. Боровиковський); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М. Словник української мови у 20 томах
  6. точити — Чу, -чиш, недок. Їсти. Досить точити: їсти — свиняче діло. Словник сучасного українського сленгу
  7. точити — I точу, точиш, недок. 1》 перех. Те саме, що гострити 1). || Надавати потрібної форми, сточуючи, спилюючи краї або виступи чого-небудь. 2》 перех. Те саме, що виточувати I 1), 2). 3》 неперех. Виконувати роботу токаря. 4》 тільки 3 ос., перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. точити — ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М. Фразеологічний словник української мови
  9. точити — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. Словник синонімів української мови
  10. точити — Точи́ти, точу́, то́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. точити — ТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, недок. 1. перех. Те саме, що гостри́ти 1. Враже поле кров’ю мочить І об камінь шаблю точить Палій! (Бор., Тв., 1957, 120); Ми клеїли з мамою нашу тиху розмову, а в кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. точити — Точи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Точить на токарномъ станкѣ. Шейк. (Токарь) точить тарілку. Грин. III. 520. 2) Острить на точилѣ, точить. Точив ножиці, а все тупі. Шейк. 3) Цѣдить, лить, проливать. Пішов у другу темну хату точити горілку з барильця. Левиц. І. Словник української мови Грінченка