тринь-бринь

тринь-бри́нь

виг.

Стос. до тринькання – бринькання на струнних музичних інструментах.

Значення в інших словниках

1. тринь-бринь — три́нь-бри́нь присудкове слово незмінювана словникова одиниця тринь-бри́нь вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови