трюкач

трюка́ч

-а, ч., розм.

1》 Той, хто володіє мистецтвом виконувати трюки (у 1 знач.); штукар.

2》 Хто-небудь, схильний до трюкацтва (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. трюкач — трюка́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. трюкач — Штукар, див. жонглер, фокусник  Словник чужослів Павло Штепа
3. трюкач — ТРЮКА́Ч, а́, ч., розм. 1. Той, хто володіє мистецтвом виконувати трюки (у 1 знач.). 2. Хто-небудь, схильний до трюкацтва (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. трюкач — ТРЮКА́Ч, а́, ч., розм. 1. Той, хто володіє мистецтвом виконувати трюки (у 1 знач.). 2. Хто-небудь, схильний до трюкацтва (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах