тріскучий

тріску́чий

-а, -е.

1》 Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск.

|| Який за дотику, натискування і т. ін. утворює тріск або звуки, схожі на тріск.

|| Який сильно й різко лунає, розлягається. Тріскучий мороз.

2》 перен. Розрахований на зовнішній ефект, але пустий, беззмістовний.

Значення в інших словниках

1. тріскучий — тріску́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тріскучий — Тріскотливий, (що клацає) ляскучий, (мороз) лютий, скрипучий, шпаркий, (- фрази) П. гучний, пустодзвонний, беззмістовний, помпезний, пустопорожній, пишномовний, тріскотючий  Словник синонімів Караванського
3. тріскучий — (мороз) лютий  Словник чужослів Павло Штепа
4. тріскучий — ТРІСКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск. Під дубом на снігу горить огонь – великий, веселий, тріскучий (С. Васильченко); Літак висипає над подвір'ям дрібні тріскучі гранати.  Словник української мови у 20 томах
5. тріскучий — ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. тріскучий — ТРІСКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який тріщить, діючи, утворює тріск чи звуки, схожі на тріск. Під дубом на снігу горить огонь — великий, веселий, тріскучий (Вас., II, 1959, 303); Літак висипає над подвір’ям дрібні тріскучі гранати.  Словник української мови в 11 томах
7. тріскучий — Тріскучий, -а, -е Трескучій, издающій трескъ. Твій язик — як стріли з лука, як той жар яркий, тріскучий. К. Псал. 289.  Словник української мови Грінченка