тульник

ту́льник

-а, ч., заст.

Майстер, що виготовляв тули.

Значення в інших словниках

1. тульник — ту́льник іменник чоловічого роду, істота виготовник сагайдаків рідко  Орфографічний словник української мови
2. тульник — ТУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Майстер, що виготовляв тули. Відомий ряд професій ремісників, які займалися на Русі обробкою шкіри або застосовували її в своїй роботі, – це так звані кожевники, усмошвеци [шевці], сідельники, тульники (“тули” – сагайдаки), щитники (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тульник — ТУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Майстер, що виготовляв тули. Відомий ряд професій ремісників, які займалися на Русі обробкою шкіри або застосовували її в своїй роботі, — це так звані кожевники, усмошвеци [шевці], сідельники, тульники («тули» — сагайдаки), щитники (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429).  Словник української мови в 11 томах