тупокутний

тупоку́тний

-а, -е, мат.

Який має тупий кут.

Значення в інших словниках

1. тупокутний — тупоку́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тупокутний — ТУПОКУ́ТНИЙ, а, е. У геометрії – який має тупий кут. Трикутники бувають гострокутні, коли всі кути гострі, прямокутні, коли серед кутів є прямий, і тупокутні.., коли серед кутів є тупий (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тупокутний — ТУПОКУ́ТНИЙ, а, е. У геометрії — який має тупий кут. Трикутники бувають гострокутні, коли всі кути гострі, прямокутні, коли серед кутів є прямий, і тупокутні.., коли серед кутів є тупий (Геом., І, 1956, 20).  Словник української мови в 11 томах