турячий

ту́рячий

-а, -е.

Прикм. до тур II.

Значення в інших словниках

1. турячий — ту́рячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. турячий — ТУ́РЯЧИЙ, а, е. Прикм. до тур². Ніщо не порушувало спокою турячого царства, бо не мав сюди приступу жоден хижий звір (П. Загребельний); За часів Київської Русі турячі роги .. завжди були вельми майстерно оправлені золотом або сріблом і використовувалися як святкові посудини для вина (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. турячий — ТУ́РЯЧИЙ, а, е. Прикм. до тур². Ніщо не порушувало спокою турячого царства, бо не мав сюди приступу жоден хижий звір (Загреб., Диво, 1968, 60); За часів Київської Русі турячі роги..  Словник української мови в 11 томах