тяжкотілий

тяжкоті́лий

-а, -е.

Який має масивне тіло; огрядний, опасистий; малорухливий (про людину, тварину).

Значення в інших словниках

1. тяжкотілий — тяжкоті́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тяжкотілий — ТЯЖКОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має масивне тіло; малорухливий (про людину, тварину). Відколи Степан Кушнір отримав поміщицьку тяжкотілу корову, то щоразу приносив на комнезамські збори загорнуту в ганчірку грудочку масла (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. тяжкотілий — ТЯЖКОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має масивне тіло; малорухливий (про людину, тварину). Відколи Степан Кушнір отримав поміщицьку тяжкотілу корову, то щоразу приносив на комнезамські збори загорнуту в ганчірку грудочку масла (Стельмах, II, 1962, 7).  Словник української мови в 11 томах
4. тяжкотілий — Тяжкотілий, -а, -е Тяжелый на подъемъ, съ увѣсистымъ тѣломъ. Шейк. Вх. Зн. 72.  Словник української мови Грінченка