ув'язнути

ув'я́знути

-ну, -неш; мин. ч. ув'яз, -ла, -ло і ув'язнув, -нула, -нуло; док., розм.

Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої.

|| Попрямувати за ким-небудь, невідступно супроводжуючи, переслідуючи.

|| Мимоволі виринувши в пам'яті, не зникати (про нав'язливу мелодію, думку і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. ув'язнути — ув'я́знути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ув'язнути — УВ'Я́ЗНУТИ, ну, неш; мин. ч. ув'я́з, ла, ло і ув'я́знув, нула, нуло; док., розм. Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої. – Чого ти лізеш до мене? Чого ти [Горпина] ув'язла?...  Словник української мови у 20 томах
3. ув'язнути — Ув'язнути, -ну, -неш гл. 1) Завязнуть. Ув'язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Рудч. Ск. II. 15. 1) = ув'язатися.  Словник української мови Грінченка