ув'язнути

УВ'Я́ЗНУТИ, ну, неш; мин. ч. ув'я́з, ла, ло і ув'я́знув, нула, нуло; док., розм.

Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої.

– Чого ти лізеш до мене? Чого ти [Горпина] ув'язла? – гримів Яків (Панас Мирний);

// Попрямувати за ким-небудь, невідступно супроводжуючи, переслідуючи.

Біжимо серед шляху, немов тікаємо, а зверху за нами ув'яз блискучий клубок, гониться, через нетрі спотикається (С. Васильченко);

// Мимоволі виринувши в пам'яті, не зникати (про нав'язливу мелодію, думку і т. ін.).

З самого рання ув'яз до мене мотив якоїсь пісні (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. ув'язнути — ув'я́знути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ув'язнути — -ну, -неш; мин. ч. ув'яз, -ла, -ло і ув'язнув, -нула, -нуло; док., розм. Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої. || Попрямувати за ким-небудь, невідступно супроводжуючи, переслідуючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ув'язнути — Ув'язнути, -ну, -неш гл. 1) Завязнуть. Ув'язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Рудч. Ск. II. 15. 1) = ув'язатися.  Словник української мови Грінченка