ув'язнути

УВ'Я́ЗНУТИ, ну, неш; мин. ч. ув'я́з, ла, ло і ув'я́знув, нула, нуло; док., розм.

Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої.

– Чого ти лізеш до мене? Чого ти [Горпина] ув'язла? – гримів Яків (Панас Мирний);

// Попрямувати за ким-небудь, невідступно супроводжуючи, переслідуючи.

Біжимо серед шляху, немов тікаємо, а зверху за нами ув'яз блискучий клубок, гониться, через нетрі спотикається (С. Васильченко);

// Мимоволі виринувши в пам'яті, не зникати (про нав'язливу мелодію, думку і т. ін.).

З самого рання ув'яз до мене мотив якоїсь пісні (С. Васильченко).