удачник

уда́чник

-а, ч., розм.

Людина, яку супроводжує удача, якій усе вдається.

Значення в інших словниках

1. удачник — уда́чник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. удачник — УДА́ЧНИК, а, ч., розм. Людина, яку супроводжує удача, якій усе вдається. Удачник -- це людина, яка точно знає, що буде робити навіть у тому випадку, якщо програє (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. удачник — УДА́ЧНИК, а, ч., розм. Людина, яку супроводжує удача, якій усе вдається.  Словник української мови в 11 томах