удачник

уда́чник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. удачник — УДА́ЧНИК, а, ч., розм. Людина, яку супроводжує удача, якій усе вдається. Удачник -- це людина, яка точно знає, що буде робити навіть у тому випадку, якщо програє (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
2. удачник — -а, ч., розм. Людина, яку супроводжує удача, якій усе вдається.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. удачник — УДА́ЧНИК, а, ч., розм. Людина, яку супроводжує удача, якій усе вдається.  Словник української мови в 11 томах