укол

уко́л

-у, ч.

1》 Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить.

2》 перен. Слова, вчинок, що прикро вражають, ображають.

3》 Підшкірне, внутрішньом'язове і т. ін. впорскування лікувальних речовин; ін'єкція, заштрик.

Значення в інших словниках

1. укол — уко́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. укол — Іньєкція, впорскнення, г. заштрик.  Словник синонімів Караванського
3. укол — [укол] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
4. укол — УКО́Л, у, ч. 1. Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить. Він знав: це його хлопці, меткий укол шаблі його оцінивши, так весело брязнули сміхом (П. Тичина); Білозуб міцно потер рукою щоку, відчув легенькі уколи щетинок (В.  Словник української мови у 20 томах
5. укол — УКО́Л, у, ч. 1. Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить. Він знав: це його хлопці, меткий укол шаблі його оцінивши, так весело брязнули сміхом (Тич.  Словник української мови в 11 томах