Великий тлумачний словник сучасної мови

укінчити

укі́нчити

-чу, -чиш, док., діал.

Закінчити.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. укінчити — укі́нчи́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. укінчити — УКІ́НЧИ́ТИ, чу, чиш, док., що, діал. Закінчити. Укінчивши учительську семінарію, грала [Аглая-Феліцітас] .. і класичних музиків (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
  3. укінчити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.  Словник синонімів української мови
  4. укінчити — Укінчи́ти, укінчу́, укі́нчиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. укінчити — УКІ́НЧИ́ТИ, чу, чиш, док., діал. Закінчити. Укінчивши учительську семінарію, грала [Аглая-Феліцітас].. і класичних музиків (Коб., III, 1956, 301).  Словник української мови в 11 томах