укіс
укі́с
I (вкіс), укосу, ч., с. г.
1》 Дія за знач. укосити 1).
2》 Кількість скошеного хліба, сіна за один раз, за день, за сезон і т. ін.
II (вкіс), укосу, ч.
Похила, спадиста поверхня; схил гори, берега; бічна поверхня насипу залізниці, дороги і т. ін. Іти під укіс. Пускати під укіс.
Великий тлумачний словник сучасної української мови