укіс
УКІ́С¹ (ВКІС), уко́су, ч., с.г.
1. Дія за знач. укоси́ти 1.
Старий Захарко, закачавши штани аж за коліна, робив другий укіс осоки (А. Іщук);
Зеленіли луки. Сіно першого укосу вже вивезли, і сінокоси вкрилися свіжою травою (М. Томчаній).
2. Кількість скошеного хліба, трави за один раз, за день, за сезон і т. ін.
Хто із косами, той з укосами (П. Усенко);
Суданська трава навіть у посушливих районах дає не менше двох укосів (з наук. літ.);
Метод укосів широко застосовують у геоботаніці (з наук. літ.).
УКІ́С² (ВКІС), уко́су, ч.
Похила, спадиста поверхня; схил гори, берега; бічна поверхня насипу залізниці, дороги і т. ін.
Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами й картечами [картеччю] укосах легко здирались нагору (М. Старицький);
Дах-гора утворювала ледь похилу стіну у вигляді величезного укосу (В. Гжицький);
До протічка укосом спливала свіжа глина (Іван Ле);
Росте бузина трав'яниста при дорогах, на укосах залізниць (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)