умирати
умира́ти
(вмирати), -аю, -аєш, недок., умерти (вмерти), умру, умреш, док.
1》 Переставати жити, існувати; прот. жити.
|| за кого – що. Гинути, захищаючи, обстоюючи кого-, що-небудь.
2》 перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати.
3》 тільки недок., за ким – чим, перен., розм. Дуже кохати кого-небудь, любити щось.
4》 у сполуч. з прийм. від, з (зо) та ім. сміх, страх, нудьга і т. ін., перен. Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник.
Великий тлумачний словник сучасної української мови