умираючий

умира́ючий

(вмираючий), -а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до умирати.

|| у знач. ім. умираючий, -чого, ч.; умираюча, -чої, ж. Той (та), хто вмирає.

Значення в інших словниках

1. умираючий — умира́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. умираючий — УМИРА́ЮЧИЙ (ВМИРА́ЮЧИЙ), а, е. Який умирає. Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку, .. вона сиділа над умираючою матір'ю (О. Гончар); Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А. Шиян); // у знач. ім. умира́ючий, чого...  Словник української мови у 20 томах
3. умираючий — УМИРА́ЮЧИЙ (ВМИРА́ЮЧИЙ), а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до умира́ти. Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку,.. вона сиділа над умираючою матір’ю (Гончар, II, 1959, 342); Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (Шиян, Переможці...  Словник української мови в 11 томах