умираючий
УМИРА́ЮЧИЙ (ВМИРА́ЮЧИЙ), а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до умира́ти.
Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку,.. вона сиділа над умираючою матір’ю (Гончар, II, 1959, 342);
Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (Шиян, Переможці, 1950, 145);
// у знач. ім. умира́ючий, чого, ч.; умира́юча, чої, ж. Той (та), хто вмирає.
Вмираючий важко закашлявся (Тулуб, В степу.., 1964, 19).
Словник української мови (СУМ-11)