упалий

упа́лий

I (впалий), -а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до упасти I.

2》 у знач. прикм.Тихий, слабкий, понижений від смутку, розчарування і т. ін.

II див. впалий I.

Значення в інших словниках

1. упалий — упа́лий 1 дієприкметник той, що впав упа́лий 2 дієприкметник запалий  Орфографічний словник української мови
2. упалий — [ўпалией] = впалий м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. упалий — УПА́ЛИЙ¹ (ВПА́ЛИЙ), а, е. 1. Дієпр. акт. до упа́сти¹. Чи є хто такий, щоб у нього не стислося серце.., Як пересохла улітку земля задвигтить від упалих Стріл блискавиці..? (М. Зеров); Я раптом приходив до пам'яті, діставав упалу плівку (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. упалий — Упа́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. упалий — УПА́ЛИЙ¹ (ВПА́ЛИЙ), а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до упа́сти¹. Чи є хто такий, щоб у нього не стислося серце.., Як пересохла улітку земля задвигтить від упа-лих Стріл блискавиці..? (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. упалий — Упалий, -а, -е 1) Падшій. 2) Незанятый, вакантный. Дитина вмерла у неї, а на впале місце друга буде. Зміев. у. Кінь здох у його, на впале місце він купив собі кобилу. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка