упалий
упа́лий
I (впалий), -а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до упасти I.
2》 у знач. прикм.Тихий, слабкий, понижений від смутку, розчарування і т. ін.
II див. впалий I.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упалий — упа́лий 1 дієприкметник той, що впав упа́лий 2 дієприкметник запалий Орфографічний словник української мови
- упалий — [ўпалией] = впалий м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- упалий — УПА́ЛИЙ¹ (ВПА́ЛИЙ), а, е. 1. Дієпр. акт. до упа́сти¹. Чи є хто такий, щоб у нього не стислося серце.., Як пересохла улітку земля задвигтить від упалих Стріл блискавиці..? (М. Зеров); Я раптом приходив до пам'яті, діставав упалу плівку (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- упалий — Упа́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упалий — УПА́ЛИЙ¹ (ВПА́ЛИЙ), а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до упа́сти¹. Чи є хто такий, щоб у нього не стислося серце.., Як пересохла улітку земля задвигтить від упа-лих Стріл блискавиці..? (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
- упалий — Упалий, -а, -е 1) Падшій. 2) Незанятый, вакантный. Дитина вмерла у неї, а на впале місце друга буде. Зміев. у. Кінь здох у його, на впале місце він купив собі кобилу. Лебед. у. Словник української мови Грінченка