упоратися

упо́ратися

(впоратися), -аюся, -аєшся, док.

1》 з ким – чим, коло кого – чого і без додатка. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь.

|| Закінчити прибирати, варити і т. ін. (звичайно про хатню роботу).

|| Закінчити робити будь-що взагалі.

|| Зуміти, спромогтися зробити що-небудь, виконати потрібну роботу десь, справитися з чимсь.

|| Порозумітися з ким-небудь, дійти згоди.

|| Подолати в собі прояв якогось почуття, стану.

2》 Зібрати (урожай).

3》 З'їсти все, нічого не залишивши.

Значення в інших словниках

1. упоратися — упо́ратися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. упоратися — док. (з чим) дати раду чому, УПОРАТИ що; (з роботою) управитися, виконати <�скінчити, зробити> що; (з почутями) подолати що.  Словник синонімів Караванського
3. упоратися — [ўпоратиес'а] = впоратися -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. упоратися — УПО́РАТИСЯ див. упо́рюватися.  Словник української мови у 20 томах
5. упоратися — СПРА́ВИТИСЯ з чим і без додатка (успішно виконати якусь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.), УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), ПРИБРА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. упоратися — УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), аюся, аєшся, док. 1. з ким — чим, коло кого — чого і без додатка. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь. Сомку не байдуже було й про Петра.  Словник української мови в 11 томах
7. упоратися — Упо́ратися, -раюся, -єшся гл. Окончить работу, управиться. Чи можна мені буде піти на вечорниці? Я вже зовсім упоралась. Шевч. 284.  Словник української мови Грінченка