упоєний

упо́єний

(впоєний), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до упоїти.

Значення в інших словниках

1. упоєний — упо́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упоєний — УПО́ЄНИЙ (ВПО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упої́ти. Целя, упоєна тим блиском, тим теплом, тою фізичною розкішшю життя, весни і молодості, всміхнута і рум'яна (І. Франко); Ми впали несподівано, мов блискавка, на голови упоєних своєю перемогою панів (Я.  Словник української мови у 20 томах
3. упоєний — УПО́ЄНИЙ (ВПО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упої́ти. Целя, упоєна тим блиском, тим теплом, тою фізичною розкішшю життя, весни і молодості, всміхнута і рум’яна (Фр.  Словник української мови в 11 томах