управлінець

управлі́нець

-нця, ч., розм.

Працівник управління (див. управління 2)).

Значення в інших словниках

1. управлінець — управлі́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. управлінець — УПРАВЛІ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Особа, що працює в адміністрації установи, галузі або територіальної одиниці; чиновник. Описується середовище, що оточує керівника, зокрема, внутрішнє та зовнішнє, їх вплив на діяльність управлінця (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах