упрілий

упрі́лий

(впрілий), -а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до упріти.

Значення в інших словниках

1. упрілий — упрі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упрілий — УПРІ́ЛИЙ (ВПРІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до упрі́ти. Замфір витер рукавом упріле чоло (М. Коцюбинський); Іноді зсередини [із залу суду] на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих, що вже не міг сидіти більш у духоті (А.  Словник української мови у 20 томах
3. упрілий — УПРІ́ЛИЙ (ВПРІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до упрі́ти. Замфір витер рукавом упріле чоло (Коцюб., І, 1955, 189); Іноді зсередини [із залу суду] на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих...  Словник української мови в 11 томах