упійманий

упі́йманий

(впійманий), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до упіймати 1-4).

|| упіймано, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. упіймані, -них, мн. (одн. упійманий, -ного, ч.; упіймана, -ної, ж.).Ті, кого впіймали.

Значення в інших словниках

1. упійманий — упі́йманий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упійманий — УПІ́ЙМАНИЙ (ВПІ́ЙМАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упійма́ти 1–4. Впіймані рибки довго і глухо стукали в човні (О. Донченко); У ту клітку дід упійманого перепела пускатимуть (Остап Вишня); // у знач. ім. упі́ймані, них, мн. (одн. упі́йманий, ного...  Словник української мови у 20 томах
3. упійманий — УПІ́ЙМАНИЙ (ВПІ́ЙМАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упійма́ти 1-4. Впіймані рибки довго і глухо стукали в човні (Донч., V, 1957, 8); У ту клітку дід упійманого перепела пускатимуть (Вишня, II, 1956, 168); // у знач. ім. упі́ймані, них, мн. (одн.  Словник української мови в 11 томах