упійманий
УПІ́ЙМАНИЙ (ВПІ́ЙМАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до упійма́ти 1–4.
Впіймані рибки довго і глухо стукали в човні (О. Донченко);
У ту клітку дід упійманого перепела пускатимуть (Остап Вишня);
// у знач. ім. упі́ймані, них, мн. (одн. упі́йманий, ного, ч.; упі́ймана, ної, ж.). Ті, кого впіймали.
Великий візир вирішив допитати пійманого особисто (П. Загребельний);
Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали. Впіймані підлягали воєнно-польовому суду (О. Донченко);
// упі́ймано, безос. пред.
Сонце вже впіймано об'єктивами 5-метрового коронографа та збільшувальної установки .. Затемнення почалось (з газ.).
◇ (1) Упі́йманий (пі́йманий, спі́йманий і т. ін.) на гаря́чому (на шко́ді) – якого викрали, підстерігши на місці злочину або на чому-небудь осудливому, незаконному.
По другий бік вулиці, скрадаючись попід тином, пробігли Троша й Ладя. Помітивши нас, вони розгубилися й зіщулились, як спіймані на шкоді (П. Панч);
Раз за разом стражники, вихопивши з ярмаркової гущі, підводили до нього [пристава] то впійманих на гарячому кишенькових злодіїв, то всяких зальотних аферисток (О. Гончар);
Були серед привезених то спекулянтки, піймані на гарячому, то злісні сектантки (О. Гончар);
Він знову поклав свою руку на Лялину, що лежала поверх ковдри. Дівчина показала на ту руку очима, спитала коротко: – Навіщо? Василь спаленів на виду, спійманий на гарячому (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)