упійманий

УПІ́ЙМАНИЙ (ВПІ́ЙМАНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до упійма́ти 1–4.

Впіймані рибки довго і глухо стукали в човні (О. Донченко);

У ту клітку дід упійманого перепела пускатимуть (Остап Вишня);

// у знач. ім. упі́ймані, них, мн. (одн. упі́йманий, ного, ч.; упі́ймана, ної, ж.). Ті, кого впіймали.

Великий візир вирішив допитати пійманого особисто (П. Загребельний);

Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали. Впіймані підлягали воєнно-польовому суду (О. Донченко);

// упі́ймано, безос. пред.

Сонце вже впіймано об'єктивами 5-метрового коронографа та збільшувальної установки .. Затемнення почалось (з газ.).

◇ (1) Упі́йманий (пі́йманий, спі́йманий і т. ін.) на гаря́чому (на шко́ді) – якого викрали, підстерігши на місці злочину або на чому-небудь осудливому, незаконному.

По другий бік вулиці, скрадаючись попід тином, пробігли Троша й Ладя. Помітивши нас, вони розгубилися й зіщулились, як спіймані на шкоді (П. Панч);

Раз за разом стражники, вихопивши з ярмаркової гущі, підводили до нього [пристава] то впійманих на гарячому кишенькових злодіїв, то всяких зальотних аферисток (О. Гончар);

Були серед привезених то спекулянтки, піймані на гарячому, то злісні сектантки (О. Гончар);

Він знову поклав свою руку на Лялину, що лежала поверх ковдри. Дівчина показала на ту руку очима, спитала коротко: – Навіщо? Василь спаленів на виду, спійманий на гарячому (П. Загребельний).