упіймати
УПІЙМА́ТИ (ВПІЙМА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Зловити, підхопити що-небудь або когось на льоту, під час падіння і т. ін.
Кирило вхопив Дениса на руки, підкинув угору і знов упіймав (О. Копиленко).
2. Наздогнати, зловити того (те), хто (що) рухається, віддаляється.
Птиця спускалась все нижче та нижче. Миколі заманулось її впіймати... (І. Нечуй-Левицький);
Тоді вона [Шура] була легка, жвава, летюча, як кізка. Юрась ніколи не міг впіймати її, бистроногу (О. Гончар);
// Схопити щось або кого-не-будь за щось.
Незнайомий у кепці підійшов ближче й, упіймавши Юлдашеву руку, твердо потиснув її (О. Донченко);
Шура, сміючись, впіймала за голову Маковея, що, прибігаючи мимо, саме підвернувся їй під руку (О. Гончар).
3. Зловити, схопити яку-небудь істоту як здобич.
– Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини .. не потраплю впіймать (І. Нечуй-Левицький);
Яринка дивилась на окуня, на сіро-зелені переливчасті узори на ньому, на його круту горбату спину й дивувалася, якого великого окуня упіймав дядько Йона! (О. Донченко);
Кіт підкрався І вмить Спритним рухом ловця Упіймав горобця (І. Нехода).
4. Вислідивши, розшукавши кого-небудь, затримати, заарештувати.
Коли чую, знов люди гомонять на базарі, що вже впіймали тих розбійників і що вони вже сидять в Кишиневі в тюрмі (І. Нечуй-Левицький);
Понад сто п'ятдесят заколотників було розстріляно, і лише вожак їхній .. встиг випорснути – цього разу його не впіймали (О. Гончар);
// перев. на чому, перен., розм. Викрити кого-небудь в якихось негативних вчинках, заставши десь, за чим-небудь і т. ін.
Вчора мене і ще двох учнів впіймали на тому, що ми замість школи три дні ходили на ковзанку (Л. Смілянський);
Всі комунари були певні, що серед них є шкідник, ворог. Але як його впіймати, як його виявити? (О. Донченко);
// на чому, також у сполуч. зі сл. себе, перен. Раптово помітити, виявити що-небудь в когось або за собою.
Раптом Данило впіймав себе на тому, що майже наказує (О. Копиленко).
5. розм. Застати, побачити кого-небудь десь.
Онися в'їхала в двір і впіймала Олесю на ґанку (І. Нечуй-Левицький);
// Зупинити попутну машину, таксі і т. ін.
Пробував [Боровий] упіймати таксі. Нічого не вийшло (Я. Гримайло).
6. перен., розм. Вдаючись до різних хитрощів, примусити кого-небудь женитися на собі.
7. перен., розм. Сприйняти (слухом, зором), збагнути (розумом).
В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв'язати докупи (М. Коцюбинський);
Стоїть мати в гурті, не ворухнеться, – очі широко одкрилися, лице напружене: здається – хоче щось упіймати ухом знакоме [знайоме], рідне (С. Васильченко).
8. перен. Направивши фотоапарат, прожектор і т. ін. точно на об'єкт, зафіксувати його.
Камера знову упіймала агента. Він взяв квиток, купив для маскування чвертку горілки і подався до кафе-павільйону (А. Крижанівський);
// Будучи точно направленим на об'єкт, зафіксувати його.
В глибокому небі два промені прожектора впіймали ворожий літак (В. Кучер).
◇ (1) Впійма́ти (пійма́ти) ґа́ву (воро́ну) – не зорієнтувавшись вчасно, упустити слушну нагоду, пропустити що-небудь.
– Як же це ви, Андрію Андрійовичу, таку ґаву впіймали? (Ф. Маківчук);
Трапилось так, що Ладя знов піймав ґаву, і м'яч покотився до другого гурту (П. Панч);
[Старшина:] Як же це ти, дурню, таку ворону впіймав?.. [Староста:] Дурневі дурнем і помирать (М. Кропивницький);
– Я вкрав у них чавунчика на дріб до рогатки. .. Сам і ґаву піймав: треба було зразу ж його й потрощити... (Григір Тютюнник);
(2) Впійма́ти (пійма́ти, вхопи́ти і т. ін.) во́вка за ву́хо (за ву́ха) – виявити сміливість, кмітливість, спритність; зуміти використати що-небудь з користю для себе.
Коли ж хлопець вискочив з класу, начальник режиму сказав, аж ніби зрадівши: – От бачите, який він... Наче окропом налитий... Цей не пропаде, цей зуміє впіймати вовка за вухо! (О. Гончар);
Він вміє піймати вовка за вуха (Номис);
– Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець, – посміхнувся Валерій Іванович (О. Гончар);
(3) Впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому кого – викрити кого-небудь, підстерігши його на місці злочину або на чомусь осудливому, протизаконному і т. ін.
Міркує, мабуть [Сагайдак], як Гуцалюка спіймати на гарячому, – подумав непрошений гість, намацуючи в кишені цеглину (С. Добровольський);
Малювати доводилося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин і людей, і фанатики-бухарці, впіймавши його на гарячому, могли б і штрикнути його кинджалом або придушити (З. Тулуб);
– То у вас книжки? – сідаючи, спромігся запитати [Лодиженко], неначе вловив міраба на гарячому (Іван Ле);
– Тепер будуть [поліцаї] за тобою стежити. За кожним твоїм кроком. Можуть накрити на гарячому! – різко говорив Голубцов (В. Вільний);
Писали [листівки], перекидаючись словами про те, що якби застали їх оце німці на гарячому, то певно рубали б їм руки частинами (О. Гончар);
– Запеклого викрадача меж Максимку Воронця хазяї піймали на гарячому і зарубали посеред поля (В. Земляк);
– Та за таке судити – і край! – Щоб передати до суду, треба спершу зловити на гарячому, – обізвався Тадей Батюта (Є. Гуцало);
Я розумів: рано чи пізно мене повинні схопити на гарячому (І. Головченко і О. Мусієнко);
Коли ж Максима ловили на гарячому, він з таким трагізмом і сльозою виступав на захист коней, що йому все прощалося (М. Стельмах);
– То у вас книжки? – сідаючи, спромігся [Лодиженко] запитати, неначе вловив [Юсупа Ахмат-Алі] .. на гарячому (Іван Ле);
Вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) / хапа́ти Бо́га за бо́роду див. ухо́плювати;
Лови́ти / злови́ти (рідше упійма́ти, пійма́ти і т. ін.) себе́ на ду́мці див. лови́ти;
Лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) в сі́ті див. лови́ти;
Лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) на сло́ві див. лови́ти;
Спійма́ти (вхопи́ти, схопи́ти, упійма́ти і т. ін.) / лови́ти (хапа́ти) о́близня див. спійма́ти;
(4) Упійма́ти на сло́ві – те саме, що Лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) на сло́ві (див. лови́ти);
(5) Упійма́ти хворо́бу – несподівано захворіти.
Значення в інших словниках
- упіймати — упійма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- упіймати — (впіймати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зловити, підхопити що-небудь або когось на льоту, під час падіння і т. ін. 2》 Наздогнати, зловити того (те), хто (що) рухається, віддаляється. || Схопити щось або кого-небудь за щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упіймати — лови́ти / злови́ти (рідше упійма́ти, пійма́ти і под.) себе́ на ду́мці якій. Усвідомлювати, розуміти щось. Ловила себе на думці, що пишається сином. Але на те вона й мати (І. Цюпа); Дивні діла!... Фразеологічний словник української мови
- упіймати — ЛОВИ́ТИ (намагатися затримати того, хто тікає, віддаляється), СХО́ПЛЮВАТИ, ХАПА́ТИ розм., ХВАТА́ТИ розм., ЛА́ПАТИ діал. — Док.: злови́ти, схопи́ти, пійма́ти, спійма́ти, упійма́ти (впійма́ти), улови́ти (влови́ти), зла́пати... Словник синонімів української мови
- упіймати — УПІЙМА́ТИ (ВПІЙМА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зловити, підхопити що-небудь або когось на льоту, під час падіння і т. ін. Кирило вхопив Дениса на руки, підкинув угору і знов упіймав (Коп., Тв., 1955, 431). Словник української мови в 11 томах