установник

устано́вник

-а, ч.

Той, хто встановлює що-небудь.

Значення в інших словниках

1. установник — устано́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. установник — УСТАНО́ВНИК, а, ч. Особа, яка є засновником комерційної або некомерційної організації. Установником управління є власник майна (з мови документів); Якщо договором про управління передбачено надання разових замовлень, такі замовлення засвідчуються установником управління особисто (з Інтернету).  Словник української мови у 20 томах
3. установник — УСТАНО́ВНИК, а, ч. Той, хто встановлює що-небудь.  Словник української мови в 11 томах