установник

УСТАНО́ВНИК, а, ч.

Особа, яка є засновником комерційної або некомерційної організації.

Установником управління є власник майна (з мови документів);

Якщо договором про управління передбачено надання разових замовлень, такі замовлення засвідчуються установником управління особисто (з Інтернету).

Значення в інших словниках

1. установник — устано́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. установник — -а, ч. Той, хто встановлює що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. установник — УСТАНО́ВНИК, а, ч. Той, хто встановлює що-небудь.  Словник української мови в 11 томах