установчий
УСТАНО́ВЧИЙ (ВСТАНО́ВЧИЙ), а, е.
Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України (з мови документів);
Установчий з'їзд Народного руху України за перебудову (8 –10 вересня 1989 року) знаменував початок фактичного об'єднання двох суспільно-політичних течій (з публіц. літ.);
У 1992 р. в Києві відбувся перший (встановчий) Синод, на якому було оголошено про створення Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви в Україні (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)