устарати
УСТАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, діал.
Дістати.
Аж просилося жалуватися щодня перед Славком, що панотець бідний, не має відки грошей устарати (Л. Мартович);
П'ять років буде в м'ясниці, як віддавав [Юра] доньку. Що встарав грошей, то встарав, а таки треба було позичити (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)