1. Словник української мови у 20 томах

устарати

УСТАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, діал.

Дістати.

Аж просилося жалуватися щодня перед Славком, що панотець бідний, не має відки грошей устарати (Л. Мартович);

П'ять років буде в м'ясниці, як віддавав [Юра] доньку. Що встарав грошей, то встарав, а таки треба було позичити (А. Крушельницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. устарати — устара́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. устарати — див. постарати Словник чужослів Павло Штепа
  3. устарати — -аю, -аєш, док., перех., діал. Дістати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. устарати — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. устарати — УСТАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Дістати. Аж просилося жалуватися щодня перед Славком, що панотець бідний, не має відки грошей устарати (Март., Тв., 1954, 359); П’ять років буде в м’ясниці, як віддавав [Юра] доньку. Словник української мови в 11 томах
  6. устарати — Устарати, -раю, -єш гл. Постараться, достать, припасти. Сафат було і скорому устарає що треба. Федьк. Словник української мови Грінченка