установчий

устано́вчий

-а, -е.

Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь.

Установчий договір — договір між засновниками (учасниками) про створення юридичної особи.

Установчий прибуток — прибуток, який привласнюється засновниками акціонерної компанії.

Установчі документи — документи, на основі яких діє юридична особа (устав, або установчий договір).

Установчі збори — організаційний різновид правової форми установчої діяльності органів держави, фізичних і юридичних осіб, заснований на праві.

Значення в інших словниках

1. установчий — устано́вчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. установчий — [устаноўчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. установчий — УСТАНО́ВЧИЙ (ВСТАНО́ВЧИЙ), а, е. Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь...  Словник української мови у 20 томах
4. установчий — Устано́вчий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. установчий — УСТАНО́ВЧИЙ, а, е. Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах