установчий
устано́вчий
-а, -е.
Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь.
Установчий договір — договір між засновниками (учасниками) про створення юридичної особи.
Установчий прибуток — прибуток, який привласнюється засновниками акціонерної компанії.
Установчі документи — документи, на основі яких діє юридична особа (устав, або установчий договір).
Установчі збори — організаційний різновид правової форми установчої діяльності органів держави, фізичних і юридичних осіб, заснований на праві.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- установчий — устано́вчий прикметник Орфографічний словник української мови
- установчий — [устаноўчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- установчий — УСТАНО́ВЧИЙ (ВСТАНО́ВЧИЙ), а, е. Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь... Словник української мови у 20 томах
- установчий — Устано́вчий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- установчий — УСТАНО́ВЧИЙ, а, е. Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь. Словник української мови в 11 томах