1. Словник української мови в 11 томах

установчий

УСТАНО́ВЧИЙ, а, е. Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь.

К. Маркс особисто написав основні програмні документи Інтернаціоналу — «Установчий Маніфест Міжнародного Товариства Робітників» і «Тимчасовий Статут Товариства» (Ком. Укр., 9, 1964, 32).

Устано́вчі збо́ри див. збо́ри.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. установчий — устано́вчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. установчий — [устаноўчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. установчий — УСТАНО́ВЧИЙ (ВСТАНО́ВЧИЙ), а, е. Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь... Словник української мови у 20 томах
  4. установчий — -а, -е. Який має завданням організацію чого-небудь, призначений заснувати що-небудь. Установчий договір — договір між засновниками (учасниками) про створення юридичної особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. установчий — Устано́вчий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)