утихати

утиха́ти

(втихати), -аю, -аєш, недок., утихнути (втихнути), -ну, -неш; мин. ч. утихнув, -нула, -нуло і утих, -ла, -ло; док.

1》 Переставати говорити, співати і т. ін.; замовкати.

|| Ставати спокійним, без звуків, шуму.

2》 Ставати тихим, тихшим; переставати звучати, лунати (про звук, шум і т. ін.).

3》 Ставати слабшим, ущухати (про явище природи).

|| Зменшуватися в силі вияву; переставати відбуватися, припинятися.

|| Ставати менш відчутним (про біль), угамовуватися (про почуття).

Значення в інших словниках

1. утихати — утиха́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утихати — УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТИ́ХНУТИ (ВТИ́ХНУТИ), ну, неш; мин. ч. ути́хнув, нула, ло і ути́х, ла, ло; док. 1. Переставати говорити, співати і т. ін.; замовкати. – Не балакай один із другим, але роби! – гримав Петрусь, удаючи наставника.  Словник української мови у 20 томах
3. утихати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. утихати — УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТИ́ХНУТИ (ВТИ́ХНУТИ), ну, неш; мин. ч. ути́хнув, нула, ло і ути́х, ла, ло; док. 1. Переставати говорити, співати і т. ін.; замовкати. — Не балакай один із другим, але роби! — гримав Петрусь, удаючи наставника.  Словник української мови в 11 томах