Великий тлумачний словник сучасної мови

утихомирити

утихоми́рити

див. утихомирювати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. утихомирити — утихоми́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. утихомирити — УТИХОМИ́РИТИ див. утихоми́рювати.  Словник української мови у 20 томах
  3. утихомирити — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
  4. утихомирити — Утихоми́рювати, -рюю, -рюєш; утихоми́рити, -ми́рю, -риш, -рять; утихоми́р, -ми́рте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. утихомирити — УТИХОМИРИ́ТИ див. утихоми́рювати.  Словник української мови в 11 томах
  6. утихомирити — Утихомирити, -ся см. утихомирювати, -ся.  Словник української мови Грінченка