утихомирник

утихоми́рник

-а, ч.

Той, хто утихомирює кого-, що-небудь.

|| ірон.

Значення в інших словниках

1. утихомирник — утихоми́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. утихомирник — УТИХОМИ́РНИК, а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь; // ірон. Микола І послав проти маленької Угорщини 140-тисячне військо на чолі з утихомирником Польщі Паскевичем (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. утихомирник — УТИХОМИ́РНИК, а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь; // ірон. Микола І послав проти маленької Угорщини 140-тисячне військо на чолі з утихомирником Польщі Паскевичем (Іст. СРСР, II, 1957, 170).  Словник української мови в 11 томах