утихомирник

УТИХОМИ́РНИК, а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь;

// ірон.

Микола І послав проти маленької Угорщини 140-тисячне військо на чолі з утихомирником Польщі Паскевичем (Іст. СРСР, II, 1957, 170).

Значення в інших словниках

1. утихомирник — утихоми́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. утихомирник — УТИХОМИ́РНИК, а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь; // ірон. Микола І послав проти маленької Угорщини 140-тисячне військо на чолі з утихомирником Польщі Паскевичем (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. утихомирник — -а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь. || ірон.  Великий тлумачний словник сучасної мови