1. Словник української мови в 11 томах

утихомирник

УТИХОМИ́РНИК, а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь;

// ірон.

Микола І послав проти маленької Угорщини 140-тисячне військо на чолі з утихомирником Польщі Паскевичем (Іст. СРСР, II, 1957, 170).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утихомирник — утихоми́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. утихомирник — УТИХОМИ́РНИК, а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь; // ірон. Микола І послав проти маленької Угорщини 140-тисячне військо на чолі з утихомирником Польщі Паскевичем (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. утихомирник — -а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови