Значення в інших словниках
-
утрирування —
утри́рування іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
утрирування —
УТРИ́РУВАННЯ, я, с. Дія за знач. утри́рувати. Художня манера [Бранко] Шотра відзначається підкресленим прагненням до експресії, якої митець досягав шляхом утрирування форми (з наук. літ.); – А що би я гувурив [говорив]?...
Словник української мови у 20 томах
-
утрирування —
утри́рування (франц. outrer – перебільшувати, від лат. ultra – понад) перебільшування, спотворювання надмірним підкреслюванням якпх-небудь рис у чому-небудь, доведення чогось до крайності.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
утрирування —
ПЕРЕБІ́ЛЬШЕННЯ (уявлення про що-небудь у більших, збільшених порівняно з реальними розмірах), ПРИБІ́ЛЬШЕННЯ розм., ГІПЕРБОЛІЗА́ЦІЯ книжн., ГІПЕ́РБОЛА розм., ПЕРЕСА́ДА діал.; УТРИ́РУВАННЯ книжн., УТРИРО́ВКА книжн. (доведення до крайньої міри вияву).
Словник синонімів української мови
-
утрирування —
Утри́рува́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
утрирування —
УТРИ́РУВАННЯ, я, с. Дія за знач. утри́рувати. Художня манера [Бранко] Шотра відзначається підкресленим прагненням до експресії, якої митець досягав шляхом утрирування форми (Мист., 3, 1959, 29).
Словник української мови в 11 томах
-
утрирування —
рос. утрирование (фр. outrer — перебільшувати, від латин. ultra — понад) — перебільшування, спотворення істини, доведення чогось до безглуздя, крайнощів.
Eкономічна енциклопедія