утрирування
УТРИ́РУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. утри́рувати.
Художня манера [Бранко] Шотра відзначається підкресленим прагненням до експресії, якої митець досягав шляхом утрирування форми (з наук. літ.);
– А що би я гувурив [говорив]? – перейшла особистість на “руську” мову, з утрируванням упираючи на деякі звуки (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)