утішник

уті́шник

(втішник), -а, ч.

Той (те), хто (що) утішає, заспокоює.

Значення в інших словниках

1. утішник — уті́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. утішник — див. утішитель  Словник чужослів Павло Штепа
3. утішник — УТІ́ШНИК (ВТІ́ШНИК), а, ч. Той (те), хто (що) утішає, заспокоює. В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці.  Словник української мови у 20 томах
4. утішник — УТІ́ШНИК (ВТІ́ШНИК), а, ч. Той (те), хто (що) утішає, заспокоює. В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці.  Словник української мови в 11 томах