уява
уя́ва
-и, ж.
1》 Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь у думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь у думках, свідомості.
|| Думка, свідомість, фантазія.
2》 рідко. Те, що відтворене у свідомості; образ.
Великий тлумачний словник сучасної української мови