уява
УЯ́ВА, и, ж.
1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості.
Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою – реальному і уявному (О. Довженко);
Він здогадувався, що чари творить уява, але йому було гарно творити їх (Ю. Мушкетик);
Надзвичайно важливим у теорії Станіславського є розвиток уяви в актора (з наук. літ.);
// Думка, свідомість, фантазія.
Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа – я почуваю себе щасливим (М. Коцюбинський);
І перед плодом власної уяви Стоїш, мов перед божеством яким (І. Франко);
Перед його уявою майоріла соняшня [сонячна] Еллада (Б. Лепкий);
Малювались в уяві різні страхіття (В. Козаченко);
Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Л. Мартович);
Тим часом його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (І. Франко);
Знову стук, та вже чутніш. Думка: тріснуло де-небудь, Ворухнулося що-небудь, Вітер б'є в шибки буйніш... Таємниця? Ніякої... Відки взятись, як і з чого? Плід уяви навісної... (П. Грабовський);
Село Чуртанка було в уяві мандрівників заповітним куточком, закинутим у дикі нетрі глухої тайги (О. Донченко);
І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (І. Цюпа);
Робочий стіл. В уяві – моря гладь, Пісок і галька, вимита до блиску... На рейді кораблі, а ген – чайки летять, Гойдає яхту хвиля, мов колиску (Л. Забашта).
2. рідко. Те, що відтворене в свідомості; образ.
[Йонові] згадалась сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)