уява
УЯ́ВА, и, ж.
1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості.
Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою – реальному і уявному (О. Довженко);
Він здогадувався, що чари творить уява, але йому було гарно творити їх (Ю. Мушкетик);
Надзвичайно важливим у теорії Станіславського є розвиток уяви в актора (з наук. літ.);
// Думка, свідомість, фантазія.
Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа – я почуваю себе щасливим (М. Коцюбинський);
І перед плодом власної уяви Стоїш, мов перед божеством яким (І. Франко);
Перед його уявою майоріла соняшня [сонячна] Еллада (Б. Лепкий);
Малювались в уяві різні страхіття (В. Козаченко);
Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Л. Мартович);
Тим часом його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (І. Франко);
Знову стук, та вже чутніш. Думка: тріснуло де-небудь, Ворухнулося що-небудь, Вітер б'є в шибки буйніш... Таємниця? Ніякої... Відки взятись, як і з чого? Плід уяви навісної... (П. Грабовський);
Село Чуртанка було в уяві мандрівників заповітним куточком, закинутим у дикі нетрі глухої тайги (О. Донченко);
І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (І. Цюпа);
Робочий стіл. В уяві – моря гладь, Пісок і галька, вимита до блиску... На рейді кораблі, а ген – чайки летять, Гойдає яхту хвиля, мов колиску (Л. Забашта).
2. рідко. Те, що відтворене в свідомості; образ.
[Йонові] згадалась сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- уява — уя́ва , уя́вляти: воображеніе, воображать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- уява — уя́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- уява — УЯВА – УЯВЛЕННЯ Уява. Здатність уявляти – змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- уява — г. виображення, ФР. думка, свідомість, фантазія <н. у моїй уяві>; Р. образ, зображення; п! УЯВЛЕННЯ. Словник синонімів Караванського
- уява — див. мрія Словник синонімів Вусика
- уява — Психічний процес, який полягає у створення людиною нових образів, думок, уявлень, ідей тощо на гранті попереднього художньо-музичного досвіду. Словник-довідник музичних термінів
- уява — -и, ж. 1》 Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь у думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь у думках, свідомості. || Думка, свідомість, фантазія. 2》 рідко. Те, що відтворене у свідомості; образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уява — Образи предметів і ситуацій, які викликані у свідомості незвичайними зовнішніми подразниками; у відтворенні спирається гол. чином на процеси пам'яті, у. творча з'являється на основі попередніх спостережень і знань. Універсальний словник-енциклопедія
- уява — перекидатися / переки́нутися ду́мкою (думка́ми, уя́вою і т. ін.) до кого—чого, на кого—що, у що. Починати думати про кого-, що-небудь, уявляти когось, щось. Фразеологічний словник української мови
- уява — УЯВА — в теорії пізнання — одна з пізнавальних здатностей, полягає у вільній переробці в свідомості пізнавального образу об'єкта або утворенні нових наочних чи абстрактних побудов на довільних засадах^ Для... Філософський енциклопедичний словник
- уява — О́БРАЗ (зовнішній вигляд, зовнішність когось, що виникає в пам'яті, уяві), ПОДО́БА, ПОДОБИ́ЗНА, УЯ́ВА рідше. Марисі знов виринає перед очима образ тієї жінки, що зосталась на пристані з своїм розпачем і надією матері (О. Словник синонімів української мови
- уява — Уя́ва, -ви, в -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- уява — УЯ́ВА, и, ж. 1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Словник української мови в 11 томах